http://www.chitalnya.ru/

Із змахом ластівиних крил

“Ластівка стрімко,
Гарно і легко летить.
Словом: голодна.”
Андрій Гагін, хокку


Ах! Літо! Тепле сонечко привітне
В липневій спеці всім дало нагрітись,
Так гарно у мітелках м’ятлик квітне,
Та часу знов немає надивитись.

Хоч крила за ніч ще не відпочили,
Як сонце встало, вже летіти треба,
Бо ластів’ята їстоньки схотіли,
Тож ще і ще злітаю в хвилі неба.

Перед грозою мошка зовсім низько,
Це мої крила, звісно, вдовольняє,
В таку ж от спеку дихання вітриська
Всю їжу в вись нестерпну заганяє.

Що мошка? Лиш один крилатий пошук
Для жадібно роззявленого дзьоба.
О! Скільки в сяйві дня таких от мошок
Ще переварить пташенят утроба!

Ширяю ввись! Хоч втома дух зморила,
Знов рвуться в небо гострозорі очі
Я ластівка! Й мої нестримні крила
В польоті від світанку і до ночі!


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика цивільна
Опубліковано: 09.07.2012 10:26