БОН-БОН
З татом ми вiд тiтки йшли,
А у ”Чайну” випадково
По дорозi забрели.
Нi, немає чаю в ”Чайнiй”,
Пиво ж – завжди, як закон…
I цукерки незвичайнi –
Називаються Бон-Бон.
Як i всi у ”Чайнiй” тато
Пиво пив, горiлку пив
I Бон-Бон менi багато
У буфетi накупив.
Важко татовi з пiснями –
Не потрапив зразу "в тон".
Я ж мовчав, бо за щоками
Злiва – Бон i справа – Бон.
Не пригадую додому
Хто кого за руку вiв,
Тато, мабуть, через втому
Картуза десь загубив.
Ти невчасно з балачками,
Бачиш, морить тата сон.
Краще з`їж цукерка, мамо.
Називається Бон-Бон!
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Драми у віршах
Опубліковано: 10.07.2012 10:45