chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Дикий дощ

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


В перестиглій траві наїжаченій
Дико хлипає дощ не приручений…
Наші болі давно передбачені.
Чом ти очі ховаєш, засмучений?

Сонце в хмарах невтішних сховалося
Краплі в золото холодно сіялись…
Не запитуй, чому не збувалося,
Те, про що необачно замріялись.

Дощ видзвонює млу диким холодом,
Теплим смутком війнув чай із м‘ятою.
Нащо ж серце озвалося солодом,
Над душею, дощами розп‘ятою?

В хату затишок зморений проситься,
Про кохання запитує з мукою,
Та осінніми травами роситься
Дикий дощ упереміш з розлукою.



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 257
Опубліковано: 10.07.2012 11:07





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи