http://www.chitalnya.ru/

Нема

Нема.
– Нема! – Весна в думках кричить з надривом,
– Тобі нічого, серденько, нема!
Не вір своїм ти мріям вередливим,
Сприймай їх, як належить, жартома!

Нема?
– Нема! – враз захлинулось пустотою
Безкрає небо, – Спокій мій не руш!
І з хмарок, переповнених водою,
Дощем сипнуло в дзеркало калюж.

Нема…
– Нема… Нема…– уста в журбі мовчали.
Нема надії згублене знайти.
Зрадливі очі… Чом не помічали
У сяйві щастя сплесків пустоти?..

Нема.
Нема про помилки недбалі звіту,
З очей сухих не спроможусь плачУ!
З байдужістю ураженого світу
В лунке «нема» так необачно мчу…

А серце стугонить: – Не відпущу!!!


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 12.07.2012 11:25