http://www.chitalnya.ru/

Сумнівний ранок

Плів його рвучкість вітер про негоду
Нестримні брехні в листі клена вдало,
Та не зважало дійство сонця сходу,
Крайнеба соромливо лоскотало,
Прогнавши хмари вітру на поталу.

Манірні хмари похапцем вдяглися
У дощові сльозливі сарафани,
Туманом огорнули пишні стани
І в сиву даль за вітром потяглися,
Мов непристойні вітряні путани.

У вітру нерозчесані загривки
Грайливо сонця полиски ховались
Від хмар, що з виду тихими здавались,
Та крізь туманів трепетні уривки
Волого наготою хизувались.

З раптовим відчуттям швидкої бурі
Як в сірій смуті ранку повестися?
Чи геть прогнати настрої похмурі,
Чи у загривок вітряний вплестися
І розчинитись в хмарному гламурі…


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика пейзажна
Опубліковано: 13.07.2012 12:08