http://www.chitalnya.ru/

Катастрофа

Все! Сталося! Все збігається
З пророцтвами катастрофи,
Вірш злякано намагається
Спасти хоч останні строфи.

Волає світ схаменутися,
Довіритись біополю!
В реальність час повернутися,
Та бракне вже кисню… й болю.

Злетіти б. За браком дальності
Не видно, пролом подоки!
У вакуум віртуальності
Затягує мрій потоки.

Аукається десь здалеку
І рветься болюче… живо.
Хоч ти усміхнися, смайлику,
Бо так на душі паршиво…

Обмежилось літо рамками
І зникло в пекучу стужу.
Із світу свого уламками
Я також пропасти мушу.


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика філософська
Опубліковано: 14.07.2012 10:39