http://www.chitalnya.ru/

Психологія відчаю

Два полюси з тобою ми,
І відчай недалеко:
Ти – подих сніжної зими,
Я – літня стигла спека.

Тобі у мріях плюсових
Відлиги літа лишні.
Для мене недоречний сніг,
Бо замерзають вишні.

Наш спільний подих – лиш міраж,
Що в спеку не спасає,
В твоїх заметах відчай наш
На кригу замерзає.

Чигає клятий відчай скрізь
Невчасно так, невдало…
А істина проста – змирись,
Щоб відчаю не стало.

Спекотний плюс ти мій сприйми,
Відтань у нім душею,
Я ж – пригорнуся до зими
За мінуса межею.


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 16.07.2012 14:31