chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

До Шевченка - Post Scriptum

[Юрій Демковський]  Версія для друку


А може добре те, що не дожив
До наших днів творець "Кобзаря" славний,
Бо що б побачив він, якби дожив,
Про що почув би він, син Прометея наший.
Шевченко - батько, всім поетам цар,
Його "Кобзар" - величний для Вкраїни дар,
Без нього може і не було нічого,
Ну а що є в нас? Нічого. Теж нічого...
Хтось скаже: незалежність,- ну і що із цього?
Чи стало краще жить, ніж в часи кріпацькі,
Чи стало краще, ніж в роки радянські?
Ми всі кріпачимо, хоча й не в царя,
Бо гроші гірші батька-государя,
Вони безжалісні, помилок не прощають,
Вони карають, хоча й розуму не мають.
Терор грошей ми зараз спостерігаєм,
І чим закінчиться терор не знаєм.
Тут два варіанти, хай же вибирають,
Або терор вже знищить все навколо,
Або народ вже скине государя цього,
І запанує в нас найгірший цар наш - хаос!
В якім через свободи порядку й не зосталось.
хтось скаже: в нас свобода преси є і мови,
Свобода слова й думки - ну і що із цього?
Раніше будували вежі, замки, рови,
Що неприступні були при облозі,
Тепер же що - з свободою думки й мови -
Будують лиш хатинки при дорозі!
Хтось скаже: демократія - це сила.
Не сперечатимусь, та заведе в могилу
Ця сила кожного разом з грішним терором,
Бо в демократії є все й нема нічого,
Є влада в всіх, та нема її ні в кого,
Коли приходиться латать дорогу,
Підняти пенсію, стипендію, зарплату,
А піднімають лише ціни і податки...
Прийшов Шевченко б скоро в Україну
Й на що б оце він подивився?
На те, що гине регіон й столиця,
На те, що нема нічого, за що він так боровся.
Свобода й демократія - ось на що вже напоровся
Вогонь, що ніс "Кобзар" Шевченка строгий,
Нема Дніпра ревучого, зникли всі пороги
На славній річці, все пішло під воду,
І Січ - притулок для всього козацтва
Пішла під воду задля слави й марнотратства,
Нема Вкраїни, про яку писав Шевченко,
Не сповнились надії і марні були мрії
Великого Кобзаря про часи найкращі,
Яких зазнатиме невдовзі ця країна,
Одна лиш назва в нас зосталась - Україна.
Шевченко, батьку, твій "Кобзар" -
Величний для Вкраїни дар,
Без нього може і не було б
Нічого... Може і Буквар
Читали б діти тут російською,
Хоча і так читають... Дійсно,
Що для народу ти зробив багато,
Та силу ворогів і грошей не зламати
Було й у твої часи кріпацькі,
І у страшні часи радянські,
А зараз, звісно, й поготів
Не зруйнувати словом й книгами катів.
Нема Вкраїни, на якій творив Шевченко,
Нема її й біля Дніпра і в Запорожжі,
Ні на Донбасі, в Харкові й Кривому Розі.
Нема її вже там й мабуть не буде,
На Заході лиш справжні українські люди,
Бо решта вже забули навіть рідну мову,
А як і знають, то мовчать - бояться осоромить
Себе і всю свою чесну родину.
Нема традицій, звичаїв, що без упину
Плекало відчайдушно в муках українство,
Плекав Шевченко, ніс вогонь через століття,
Тепер ні ватри вже на Сході не лишилось,
А вогники, що є, погаснуть через миті.
Нема Вкраїни, про яку писав Шевченко,
Нема Вкраїни, про яку він мріяв,
Вогонь Шевченка лиш на Заході жевріє,
Та й той погасне і не буде й ностальгії...



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 297
Опубліковано: 10.11.2008 15:57





© Copyright: Юрій Демковський



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи