chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Дощовий етюд

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Змовкли птаства голоси,
Хмурим відчуттям грози
Небо мріло невідступно.
Вітер пил з дороги змів
І навіяв гул громів,
Мов із шаманського бубна.

Танцювала зграя хмар,
Блискавок уплівши жар
В сиве вітряне волосся.
У таночку хмарних втіх
Щось стрімке прорвало міх,
Вниз дощем лунким збулося.

Сплеском мокрої жаги
Краплі бились об дахи
Під пориви вітру дужі.
В хмарах, від дощу слизьких,
Місяць втриматись не зміг
Та й скотився до калюжі.

В цю негоду не для втіх
Брів світанком чоловік
Без плаща і зайвих грацій,
На дощі, як хлющ, він змок,
Люк укравши під шумок
Від міських каналізацій.

На візок згрузив чимдуж,
Не обходячи калюж,
Біг дощем, аж важко дихав.
Місяць бачив, та й його
Колесом візка свого
Змоклий злодій переїхав.

Перервавши марний сон,
На півлітру й закусок
Бач, спромігся! Пофортило!
Під громів рвучкий удар
Сяйво блискавки з-за хмар
Лик щасливий освітило.



Рубрика твору: Драми у віршах
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 200
Опубліковано: 22.07.2012 10:51





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи