Холодна м'ята
Посаджу кущик м‘яти,
Хоч ні двору, ні хати
Не було і нема.
Я дивитися хочу
В твої очі щоночі,
Та загляну в ті очі –
В них холодна зима.
М‘ята вже підростає
У дворі, що немає,
Її листя розмає
До щоки притулю.
Нащо серце страждає?
Нащо жалю благає?
Нащо зразу ж прощає
Ніжну зраду твою?
Може прийдеш до хати,
Не топчи більше м‘яти,
Дай, холодній, зростати,
Ніжній дай розцвісти.
В листі м‘яти – чекання,
В пелюстках – сподівання,
А у серці – кохання,
Та не ти, більш не ти…
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 23.07.2012 10:22