chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

ВИШИВАНКА

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Кольори добиралися в ній залюбки
В довгі ночі зимові безсонні.
На тканині плелись сумно-чорні листки
Та усміхнені ружі червоні.

- Дивний той неборак! Білі нитки десь взяв!
Поколов, мабуть, пальці й долоні!
Нащо братись було! Чи ж коли вишивав
Вишиванки він чорно-червоні?!

Людський осуд поета ніяк не лякав,
Відкидав усі доводи звичні,
Бо надумав знайти і таки відшукав
Своїм ниткам він фарби магічні.

Кілька білих, як сніг, через душу пройшли,
Враз від смутку й печалі темніли
І згорьовано так на папері лягли,
Що аж злі вороги поніміли.

Інші з серденька самого ніжну любов
Кольорами для себе обрали,
Мали присмак п’янкий, нуртували, мов кров,
Ясним сонцем у слові палали.

Душу всю той Поет розділив на листки,
Серце щедро покраяв на квіти
Та й помер. Нам – безсмертні читати рядки
І здивовано благоговіти.



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 314
Опубліковано: 26.07.2012 10:01





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи