Серпневі клопоти
З дерев останні абрикоси,
А у полях зазолотіли
Хлібів наморених покоси.
Розчервонілися у щасті
Гоноровиті помідори,
На продаж зсипані смугасті
Зелено-кавунові гори.
А серпень часу не гайнує,
В вінки цибулю заплітає
В садах, городах хазяйнує,
Бо осінь здалеку питає:
Чи щедрі врожаї у літа?
Чи золотом зерно ясниться?
Чи буде в нас зимівля сита?
Чи пишна хліба паляниця?
У відповідь в барвистій тузі
Осінній сон снують жоржини,
Джмелі гудуть, обпившись в лузі
Терпким нектаром конюшини,
Світанки в хвилях трав дарують
Іскристі роси прохолодні,
Петрові батоги чарують
Блакиттю літньої безодні.
Прощальну соловей співає,
В калини загубившись вітті,
Бо серпень свій кінець ховає
У теплому п‘янкому літі.
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика пейзажна
Опубліковано: 02.08.2012 10:04