Серпневі клопоти |
![]() З дерев останні абрикоси, А у полях зазолотіли Хлібів наморених покоси. Розчервонілися у щасті Гоноровиті помідори, На продаж зсипані смугасті Зелено-кавунові гори. А серпень часу не гайнує, В вінки цибулю заплітає В садах, городах хазяйнує, Бо осінь здалеку питає: Чи щедрі врожаї у літа? Чи золотом зерно ясниться? Чи буде в нас зимівля сита? Чи пишна хліба паляниця? У відповідь в барвистій тузі Осінній сон снують жоржини, Джмелі гудуть, обпившись в лузі Терпким нектаром конюшини, Світанки в хвилях трав дарують Іскристі роси прохолодні, Петрові батоги чарують Блакиттю літньої безодні. Прощальну соловей співає, В калини загубившись вітті, Бо серпень свій кінець ховає У теплому п‘янкому літі. Автор: Тетяна Чорновіл Рубрика твору: Лірика пейзажна Опубліковано: 02.08.2012 10:04 |