http://www.chitalnya.ru/

На стомлених крилах

О, мріє! На стомлених крилах
Для чого у небо знялась?
Поглянь, у рядках побурілих
Стривожена кров запеклась!

Успішні витають у щасті,
А ти – в небесах манівцем.
Тож час, мабуть, крилечка скласти
І вниз. До землі! Камінцем!!!

За мить з опустілого неба
Натхненно так брязну і я,
Бо жити не вмію без тебе.
Ти – сутність летюча моя.

Просили захмарні світи:
– Вставай… Розганяйся… Лети!


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 02.08.2012 22:22