chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Винна!

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Душа на Тіла суд ішла,
В провин убравшись ахінею,
І дивних звинувачень мла
Клубилась хмарами над нею.

Ті звинувачення Язик,
Як прокурор, став лепетати.
На шепіт сходив, то на зик:
– Підсудна мріяла літати!!!

Є й свідки: Вуха, Очі, Ніс.
За себе кожне говорили,
Так чесно, впевнено клялись –
Все чули, нюхали і зрили!

Під тиском доказів страшних
Захисники, лякливі П’яти,
Скотитись радили до них
Чи просто ними накивати.

Душа ж лиш сутність неземну
До Розуму-судді здіймала.
Нарешті визнала вину,
Бо навіть алібі не мала.

Й вагою то за двадцять грам,
А заважала Тіла втомі!
Звершився суд – безчестя храм,
Безумства вироку відомі.

Що собі думала вона?
В польоти Тіло зазивати?
В острог! Доведена вина!
Останнє слово не давати!

За співчуття Душі без меж
І за співучасть неритмічну
В науку іншим Серце теж
Заслали в каторгу довічну.



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 178
Опубліковано: 05.08.2012 12:58





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи