http://www.chitalnya.ru/

Пташка

Була у мене диво-пташка,
Нескорена, золотокрила.
У миті, коли серцю важко,
Чарівним співом душу гріла.

Про вічне, трепетне, знаменне
Так гарно вміла заспівати…
Та раптом пурхнула від мене
В ніч зерен зоряних клювати

І з того зоряного раю
Додому більше не вернулась,
Лише вогнем пір‘їнка скраю
На підвіконні стрепенулась.

Як вільні крила над землею
Стемніли спогадів лісами,
Заплакав раптом вірш за нею
Лункими римами-сльозами…

Ясніла якось край вікна.
Невже?! Вона?... Ні! Не вона…


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 08.08.2012 10:54