chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Клич спаленої пісні

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Рондо

Спинись, нащадку, я жива!
Моя душа лиш не співа,
І звестись знов немає сили –
Кати смертями притрусили
Підступно спалені слова.

Я слави зрощена трава,
Мене ж немов бур‘ян скосили.
Слів не губи. Гукай щосили!
Спинись…

Засій їх знов, хоч на жнива
Давно сплюндровані права,
Бач? Прапори замайоріли
Тих, що колись наш дух палили.
Ти чуєш? Смертю повіва…
Спинись!
_________________________________

На початку грудня 1930 року в Харківському оперному театрі відбувся З’їзд народних співців Радянської України. Туди з різних областей було звезено 337 делегатів… Після з‘їзду їх повантажили до ешелону і підвезли до околиць ст. Козача Лопань. Пізно увечері «делегатів» вивели з вагонів до лісосмуги, де були заздалегідь вириті траншеї. Вишикувавши незрячих кобзарів, лірників і їхніх малолітніх поводарів в одну шеренгу загін особливого відділу НКВС УСРР розпочав розстріл... Коли все було закінчено, тіла розстріляних закидали вапном і присипали землею. Музичні інструменти спалили поряд...



Рубрика твору: Лірика історична
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 259
Опубліковано: 17.08.2012 14:13





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи