КАВА
Зготував мені ти каву.
Кава пахла, бадьорила,
Сподівання в серці гріла.
Сонце на обід зібралось,
У мовчанку з нами гралось.
Що ж мовчанка допоможе?
Буркнув ти: – То кави, може?...
Розливає вечір ласку,
Ти зварив не каву – казку!!!
Вам без цукру? Ні, з казками!
Ще по чашці між думками.
Ніч! На небі зір без ліку!
Не заснути… аж до крику!
Ти шепнув: – Не кави, часом?..
– В печінках!!! З тобою разом!..
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Жартівливі вірші
Опубліковано: 20.08.2012 14:29