http://www.chitalnya.ru/

Спомини

Знов дивним сяйвом ніч дурили
Зірки, засіяні журбою,
А з ними дум важезні брили
Знов завалили сон собою.

Ще й, заважаючи заснути,
Між дум тих спомини блукали,
Немов хотіли щось збагнути,
Якоїсь істини шукали.

Ось цей, далекий, про дитинство,
Бабусі казку через роки,
А цей – про перше материнство,
Про діток рідних перші кроки.

Про твір, що в школі ще писала
Так швидко, що аж пальці нили…
Про тих… кому ”вже йду” сказала,
А їм байдуже – не спинили.

Про пиріжки пухкі святкові…
Про злиднів непотрібні клунки…
Весняні пахощі бузкові…
Від щастя п‘яні поцілунки…

Тепер усього й не згадаю
Безсонних споминів параду.
А цей для чого тут, питаю,
Про вже забуту давню зраду?!

Його ж далеко я сховала
За забуття стома замками,
Йому я шансу не давала!
Та… просочився між думками…

Підкинув нащось звичну фразу
”Не перестану жалкувати”,
Пішов, лишивши слів образу…
І ніч пішла… Пора вставати…


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика філософська
Опубліковано: 26.08.2012 09:49