http://www.chitalnya.ru/

Вітряно

Так вітряно! Несуться в вир
Уривки хмар рвучких,
Їх манить вітер-поводир
Хитким безумством втіх.

Щось таємниче жебонять
Вербових кіс струмки,
Їм вітру дотики наснять
Звабливі казочки.

Зомлів у полум’ї заграв,
В дощах холодних змок,
Знов вітер спокій мій украв
Край осені думок.

Лицем твій подих розіллю,
Заплутаю між вій.
До болю в снах тебе люблю,
Мій вітре грозовий!


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика пейзажна
Опубліковано: 28.08.2012 12:08