chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Розірване намисто

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Збираюсь на вечiр. Так личко пашить...
Вже пізно?! Мені щось не спиться!
Спішу одягнутись i в люстрі спішить
Моя пишнокоса двійниця.

У сукні вечірній гарнесенька я,
Що кращих на світі немає,
Струнка й молоденька двійниця моя
На мене з під вій поглядає.

Рвонувся намиста разок у руці...
Досадно! Та що там казати!
В долоні моїй намистинки оці
Не встигну я вже нанизати.
.................................
І кинулась раптом в постелі стара,
Спросоння кулак розтуляє...
Світає вже, ліки ковтати пора,
В долоні намиста немає...

- До чого цей сон? Може буде біда? -
Стара сама в себе питалась.
Як та полонянка, душа молода
В старечому тілі металась ...



Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 195
Опубліковано: 07.09.2012 11:58





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи