Поки світ спить
Тлом монітора небо висне
І важко дихає спросоння.
Дощ йде навшпиньки обережно,
Тихенько стукаючи, тисне
Клавіатуру підвіконня.
З лаштунків місяць виглядає,
Як справжній сканер срібночолий,
Сканує згустки хмар для звіту.
А ніч початок дня вітає
І шле листівку в пошті кволій,
Туману стрічками обвиту.
Дощ-модератор горобину
Убрав у росяну обнову,
Щоб стиглим сном палахкотіла.
Світ в ранній тиші спить невинно,
Бо ніч забудькувата знову
За Інтернет не заплатила.
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика пейзажна
Опубліковано: 07.09.2012 12:01