Шерех припливу |
![]() Так жалюче, так невпинно, І своїм напливом скорим Розум мутить, Душу судить Безнадійно, сивопінно… Хмари мрій у сплесках ночі Опадають в шерхіт хвилі, Марно сну шукають очі, Щось бездонне З снами тоне В хвиль солоному похміллі. Замки зведені піщані Кари ждуть від втіх припливу, Бо сліди надій останні, Мов озерця, Зойком серця Зносить у глибінь сонливу. Смутку збурені безодні Може вдасться осушити Завтра з часом. Та сьогодні Маю змогу Ніч вологу З моря шерехом прожити. Автор: Тетяна Чорновіл Рубрика твору: Лірика любовна Опубліковано: 13.09.2012 11:09 |