chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Небесний сон

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Приснилось якось раз мені,
Що можу я літати
Й ширяючи у вишині,
Зумію хмар дістати.
Ха-ха!!! Краса! Злетіла я!
Прощай, малесенька земля!

Дахи лишилися внизу
Багатоповерхівок.
Злітаю ввись! Лечу в грозу!
Над полотном бруківок.
На дріт усілась залюбки.
Ну й дивувалися пташки!!!

Було так добре на дротах,
Бо видно всю планету.
Та… стало нудно. Я ж не птах.
Немає Інтернету!
Де мишку й монітор знайду?
І килимок де покладу?..

Прокинулась я на землі
В передранковій тиші.
Стоїть комп’ютер на столі,
Є килимок для миші.
В віконце небо нависа.
Наснилось! Ха!!! Яка краса!

– Чи є всьому цьому резон? –
У себе я питала,
– Чи ще присниться дивний сон,
Щоб знову політала?
А на дротах чомусь сумні
Пташки сиділи в вишині…



Рубрика твору: Жартівливі вірші
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 369
Опубліковано: 18.09.2012 13:35





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи