chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Новорічна листівка

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Якось погожої осінньої днини зібралися мешканці лісу на галявині і стали сумувати за теплом, якого з кожним днем ставало все менше.
– Скоро зима! – каркнула з дуба Ворона.
– Холодно та голодно! – заревів Ведмідь.
– Бо треба літом запаси робити, – зауважила метка Білка.
– Уже й Новий Рік не за горами! –додав Заєць– Давайте цього року ялинку нарядимо!
– Знаю я, як з вами Новий Рік зустрічати! – скривилася Лисиця, – Ведмідь спати завалиться, Білка всі горіхи з ялинки до себе в дупло перетягне, а Заєць під ялинкою заховається і не захоче зі мною танцювати!
Тільки купка маленьких крапчастих Сонечок не брали участі в розмовах, бо були страшенно зайняті. Вони шукали теплу схованку, де можна було б пережити холодну зиму.
– Який Новий Рік без новорічної листівки? – безнадійно каркнула Ворона.
Звірі знову засумували, адже листівку до свята їм ніколи ніхто не надсилав.
Хочете вірте, хочете ні, та саме в цей момент і завітала до лісу тітонька Кенгуру! Вона прибула здалеку: летіла літаком, пливла на кораблі, їхала поїздом та ще й довго-довго стрибала. Нарешті зупинилася серед галявини, сперлася на хвіст, зняла з голови хустину та й ну нею обмахуватися:
– Х-х-у-х! Стомилася!
Наші звірята з усіх боків обступили дивовижну гостю, щоб привітатися. Навіть Ворона чемно каркнула до тітоньки з дуба. Тільки купка маленьких крапчастих Сонечок не поздоровкалися, бо були аж занадто боягузливими. Вони зашаруділи опалим листям і не вийшли разом з усіма на галявину. А дарма!..
Тітонька Кенгуру діловито розстебнула замок-блискавку на своїй дорожній сумці і дістала багато заморських дарунків. Таких ласощів наші звірята раніше й не бачили. Банани, апельсини, пальмові горіхи... Гостя розповідала, що вона прибула з чудесної Австралії, де ніколи-преніколи не буває зимових холодів.
– У наших пустелях завжди спекотно, але при бажанні можна охолодитися на березі теплого океану, помандрувати світлим евкаліптовим лісом аж у бананові сади чи густі пальмові хащі. Австралія – найкраще місце на Землі! – додала на прощання тітонька Кенгуру і стала збиратися додому. А звірята ще довго проводжали її до найближчої залізничної станції.
Дорога назад здалася тітоньці Кенгуру ще довшою, ніж у гості, бо вона скучила за своєю домівкою. Виїхала восени, а назад добилася аж зимою. І ось нарешті стоїть вона на березі рідного океану а звідусіль збігаються до неї друзі.
– Зачекайте, дістану гостинці! – тітонька Кенгуру знову діловито розстебнула “блискавку” на сумці:
– Баночку меду приніс Ведмідь, горішки від Білки, капустина від Зайця, пиріжки від Лисиці, букет запашних дзвоників від Ворони... А це що? Не пам‘ятаю, хто передав...
Тітонька дістала щось загорнуте в багряний дубовий листок.
– Це смачні кольорові льодяники МОН – ПАН – СЬЄ ! – вимовила по складах аж занадто мудра Черепаха і ковтнула слину.
– Давайте їх розчепимо на евкаліптовому дереві, адже скоро Новий Рік! – запропонував аж занадто вигадливий Коала.
– Ні, на дереві льодяники розтануть. Може краще загорнути в пісок?... – засумнівався аж занадто бережливий Страус Ему.
– Найкраще їх з‘їсти! – викрикнув аж занадто голодний зубастий Кролик.
Він уже хотів схопити льодяники з руки тітоньки Кенгуру, та раптом... монпансьє заворушилося... Червоні крапчасті жучки зовсім не хотіли, щоб їх хтось з‘їв. Так-так, це були наші Сонечка. Вони розправили кольорові крильця і знялися високо в небо. Виявляється, Сонечка підслухали, сидячи в листі, розповідь тітоньки Кенгуру про далекий край без холодів і пробралися до дорожньої сумки...
Австралійські звірята трохи подивувалися та й стали пригощатися гостинцями, що лишилися. А купки кольорових Сонечок у нашому лісі більше ніхто не бачив. Правда, каркала якось Ворона, що зимою до лісу надійшла Новорічна листівка. На ній – тітонька Кенгуру, Черепаха, Коала, Страус і Кролик, такий схожий на нашого Зайця. А якраз посередині листівки – купка крапчастих Сонечок вилежуються на банановому листку, ніби на спекотному австралійському пляжі. Усі до одного у темних окулярах... А внизу написано “ З НОВИМ АВСТРАЛІЙСЬКИМ РОКОМ ”. Тільки Ведмідь міцно спав і не бачив того поштового вітання.
А ви не отримували такої листівки? Дивно... Мабуть тітонька Кенгуру забула записати вашу адресу.



Форма твору: Казка
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 424
Опубліковано: 20.09.2012 14:58





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 
Рецензії


Віктор Насипаний   [nasvictor]   Додано 07.10.2012 в 18:15   Рецензія: позитивна

Цікаво, цікаво. Сама манера письма ( викладу ) притягує. Вам би за книжечку дитячу взятися. Виправте- білка з ялини!.. горішки тягне,абзаци не відділені, літом - влітку, купка сонечок... не брали( смислова неузгодженість- не брала), потрібно кому перед А ЗВІДУСІЛЬ - складне речення і після слова МАБУТЬ в закінченні кома. НАТХНЕННЯ!





 
Тетяна Чорновіл   Додано 08.10.2012 в 16:14

Дякую! Дитяча книжечка - це дорого, якщо власним коштом! Адже в дитячій не можна зекономити на папері! Малюнків має бути більше ніж тексту, а послуги художника також не з дешевих!
А в дитячі журнали беруть, друкують. :))



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи