chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Ішов по світу чоловік

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Ішов по світу чоловік,
У присмерк заховавши вік.
Між сивини, хоч не старий,
Тривожив дум невтішних рій:

– Дитинства пустощі малі,
Принади юності у млі –
Лиш ніжні спогади в літах
Та теплий усміх на устах.

О, молодість! Ти без турбот
Пройшла, позбавлена чеснот!
Стискалось серденько: – Кохай!
Та розум радив: – Зачекай…

Пізніше, кажуть, зрілим став.
Сім‘ю створити час настав?
Так ні ж! Поміж гордині хвиль
Топив чужі страждання й біль!

Бо все здавалося йому,
Що жити легше одному…
Фальшивий сміх, чужий бенкет,
Несправжніх радощів букет…

Минулось… Зрозумів – не те!
Де ж справжнє, а не це, пусте?..
На що потратив я свій вік?!.. –
Ішов і думав чоловік…



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 229
Опубліковано: 25.09.2012 19:17





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 
Рецензії


Роман Звіробій   [romerort]   Додано 25.09.2012 в 22:07   Рецензія: позитивна

дуже сподобалися римовані роздуми, але ж як бути так і не ясно... не слухати розум і жити теперішнім моментом.. та ні...





 
Тетяна Чорновіл   Додано 26.09.2012 в 00:12

Попробуй угадай, як краще! Просто хотіла показати, що на схилі літ все, що здавалося правильним і значимим, раптом виявляється чимсь не тим!
Можливо, якби йому вернутись назад, ще більших помилок наробив би!
Вірш показав сум"яття людини, яка помилилася, а виправити щось не має вже змоги! Дякую за увагу і оцінку! :))



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи