http://www.chitalnya.ru/

Жовтень дощами...

Тиховійно, урочисто
Сіють з хмар холодні роси.
Дощ жовтневий ронить сльози
На ранкове сонне місто.

У калюжах сном зітхає,
Перестукує дахами,
Йде лугами, берегами,
В ріки водами стікає.

Вмита зранку потічками
Запишалася дорога…
До осіннього порога
Дощ прибився між думками.

Він, холодний, народився
В хмар осінніх караванах.
Нащо сумом сліз нежданих
По щоках моїх скотився?

З щік зітру дощі невдалі:
Я не плачу, а співаю!
В душу глибоко сховаю
Жовтнем зрошені печалі…


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика пейзажна
Опубліковано: 01.10.2012 22:13