http://www.chitalnya.ru/

Марнота?

Марнують час в світанні
Осінні холоди,
Лишають на каштані
Непрохані сліди
Рудої марноти.

Підкралась ненароком
Холодна марнота
Хитким непевним кроком
Блудливого кота.
В ній лагідність не та!

З краплин очей впізнала
Про найдорожчу мить
І пазурі загнала…
Раділа, що щемить
Серед душі лахміть.

Все марно! Сліз втирати
Не стачить рукавів.
Та в осінь, як до страти
Час марну мрію вів,
Каштан рудий зацвів.


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 05.10.2012 14:53