chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Самотній Голосіївський ноктюрн

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Торкають ніч захмарену тополі,
Розхитуючи гострі відчуття.
Їх шелест не збагнувши до пуття,
Десь вітер стих в небесному роздоллі,
Листки осінні розтрусив лиш долі.

Шелесь! Шелесь…. – те що було колись
Погойдують в колисці часу крони.
Не згодні КАРдинально, мчать ворони
У голосні крилаті перегони,
Бо вже світанням хмари зайнялись.

Достиглим жолудям падучу візу
Виписують розвихрені дуби
У лоно Голосіївського лісу.
Відлунням ночі стиглої габи
Лиш стукіт сподівань: - Аби… Аби…

Самотній місяць вмити кругле личко
Спустився в глибину озерних плес,
Протяжно затягнув бездомний пес
Для нього серенаду невеличку
Й раптово серед срібних тіней щез.

Над лісом Голосіївським світання
Убрало віти в птаства голоси.
Туман заплакав краплями роси,
Бо між багрянців хмарної краси
Зітхнула тихо ночі мить остання.



Рубрика твору: Вірші, що не увійшли до рубрик
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 236
Опубліковано: 07.10.2012 10:53





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи