Палає ліс в осінній млі |
![]() Немов мелодія, лунає. Зайди лиш – прикрощі малі, Й великі болі поглинає. Про час не знає. Хоч незворотній часу плин, В незмінності своїй жорстокий, Звучить мелодія хвилин, Зливаючись у літ потоки. Ще чутна поки…. Заломлене крізь часу призм, Життя твій вік тобі мудрує, Та запустив хтось механізм, Який закінченість дарує. І так чарує… Для чого ці думки пусті, На фоні дивних днів осінніх? Нема нічого в майбутті Крім цих останніх митей тлінних. Красою цінних… Палахкотить осінній ліс, Торкнулось полум‘я серденька… І я горю… Пекуче… Скрізь… Лиш попелу лишилась жменька. Зовсім маленька. Автор: Тетяна Чорновіл Рубрика твору: Лірика любовна Опубліковано: 08.10.2012 15:33 |