Русалка
Русалкою пірнає в бризках сну
Осіння ніч у неба глибину,
Пульсуючими зорями вагітну,
Квапливо знявши сукню оксамитну
В сиво-зелених сплесках полину.
Чекай, твій сон легесенько торкну,
Хай заснує магічну суть тендітну.
Не я! То ніч у терпкість сріблошитну
Русалкою пірнає.
Чого б це відчувала я вину?
Сам заблукав за зоряність рясну,
Ступив у виру хитрість непомітну.
Ні… Ні, не я ласкавій звабі квітну.
То ніч, згубивши сукню затісну,
Русалкою пірнає.
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Тверді форми
Опубліковано: 10.10.2012 13:15