http://www.chitalnya.ru/

Сердечний ноктюрн

В тик-таканні хвилин кудлата ніч
Чалапає тихцем стежками часу.
Проходь, моя любове, та не зразу
З запалених гірким зізнанням віч.

– Не варто! Ні! – спросоння зойкнув клен,
Труснув додолу сум листків надворі.
– Та в тебе сподівання просто хворі! –
Пульсує кров із непокірних вен.

Стікає ніч між листопаду хвиль…
Тик-так, тик-так – в такт ночі серце ниє.
Як не старалось, все одно не вміє
Байдужим стуком відміряти біль.

– Не твій це час! Всі доводи – пусті! –
Між хмар самотня зірка засвітилась.
Десь вниз упало серце… Покотилось
І бризнуло на друзки в темноті.

Сіріла в шибці світанкова мла,
А ніч все друзки зболені збирала…
З них перед ранком щось тремтливе склала.
– Візьми, – звелась, – зробила, що змогла.


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Вірші, що не увійшли до рубрик
Опубліковано: 24.10.2012 21:18