http://www.chitalnya.ru/

Гойдалка

Ну й гойдалку нам тато
Надумав приладнати
На гілці груші дички!
Летять, мов птахи, коси
У літо стоголосе!
Гойдаюсь аж до нічки!

Лиш серце в грудях тьохне,
Та гілка скрипом стогне
З-під гойдалки ривками.
А осінь недалечко
Притрушує вервечки
Опалими листками.

В дитинства дні безхмарні
Все кличуть смутки марні
За осені стіною.
Ледь спомин той збагнувся,
Скрип груші захлинувся
Туманів густиною.


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 25.10.2012 15:40