chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Оголене дерево

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Стихають осені октави
У присмерку багрянців слави.
З оголених брунатних віть
Віщують вороння орави.

Без барв осіннього розмаю
Ліс у хмурній дрімоті спить.
Я в суть землі вростати маю!
Я віти до небес здіймаю!

Крізь незбагненність лихоліть
Вітри-чужинці налетіли,
Думок між листям не жаліли...
За віщо душу оголили?

Душею чую ще живою
Цей сум?.. Чи кроною кривою?
Поміж гілок над головою
Про що там вороння кричить?..



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 234
Опубліковано: 26.10.2012 14:31





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи