http://www.chitalnya.ru/

В тенетах листопаду

О! Юний пустотливий листопаде!
Чом ти розхристав на деревах льолі?
Гілками прикриваючи принади,
Стоять на вітрі соромливо-голі.

– Що далі? Що?.. – тремтячим листям мріють
В передчуття солодкого примарах.
Не каже звабник, хоч давно біліють
Зими привіти на свинцевих хмарах.

У листопад залюблена казково,
Душа тремтить, розхристана на вітрі,
Бо втрапила бездумно, випадково
В палкі тенета золотаво-хитрі.

Минає час… Та вирватись несила,
Все манить вирій пристрасний, звабливий.
Тобою я ще не переболіла,
Мій листопаде, юний пустотливий.


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 06.11.2012 12:36