chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Не мовлене

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Чаклунко Осене! По що в пориві ласки
Душа моя з вітрами ввись злітала?
Шелеснула верба: – Край його казки
Я теж зелені коси розплітала.

Чому ж так сумно, раптом, до смішного,
Ступати в листя золотих оманах?
Світанок зашарівся: – Й я для нього
Багрянцем розчиняюся в туманах.

Чим в серці так щемлять слова пророчі,
Що вголос я сказати не посміла?
– Я, – скапала роса, – йому лиш з ночі
В траві морозним інеєм щеміла.

Для чого теплим мріям трепетати
Крізь осуд недоречності недбалий?
– Щоб його літа осінню дістати…
Тремтів у ніч бурштином лист опалий.

В чиїх дощах так терпко заховатись
Зібралась я, калина знає спіла…
Не думала тобі я зізнаватись,
Та Осінь вже за мене це зробила.



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 197
Опубліковано: 10.11.2012 17:57





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи