http://www.chitalnya.ru/

Вікна ночі

Ніч полохливими думками
Задмухала лампаду сонця,
Та в темінь блимають віконця
Надій ясними маяками.

Як промінь, кожне, довгожданий.

Віконця ллють тепло затИшне
У темінь непроглядну нічки.
Хто з них зіп’є, немов з кринички,
Добра ковток і слово ніжне?

Той, хто у світлі тім жаданий.

В моїм вікні ж так пусто й темно
Чи ж матиму світити змогу?
Тепла й добра, скажіть, для кого
Зготовано? Держу даремно

Ковток, а може й повну кварту.

Десь заблукав мій подорожній,
Якому не поталанило…
Вікно болить заціпеніло
Морозом в ночі миті кожній…

Чи світлом все ж сяйнути варто?


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика філософська
Опубліковано: 11.11.2012 13:38