http://www.chitalnya.ru/

Чекання

Крізь часу плин нелегко нам впізнати,
Що долі знак, а що лиш суєта.
– Найгірше в світі – ждати й доганяти! –
Навчає мудро істина проста.

Догнати важко, та тому простіше,
Що ціль попереду існує, як маяк.
Чекання ж образ в тебе в думці лише,
Як не крутись, не зміниш це ніяк.

Пероном пасажири все блукають,
Бо спізнюється потяг їх, на жаль.
– Прийде чи ні? – питання виникають,
І погляди спрямовуються вдаль.

Жду й я! Події вдалі і невдалі
Запорошила спогадів зима.
Все потяга чекаю на вокзалі,
Якого навіть в розкладі нема.

А серце вперто бухкає у скроні
Ту мрію з мрій безглуздо дорогу.
Стою я на безлюдному пероні,
Гублюся у грудневому снігу.


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 14.12.2012 13:41