chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Самотня зимова зірка

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


У літню пору зоряної зливи
Між м’ятну сутінь пахощів ментолу
Край лісу зорі падали додолу
Й губили в листі марево тремтливе.

Павук у небо поглядав крізь віти,
Заплівши павутинням всю ліщину,
– Повинен я, – замислив, – неодмінно
– Собі у сіті зіроньку зловити.

Й як зірка раптом із небес злітала,
В той бік тенета кидався сплітати:
– Ще трішки… Ще… Цю зможу вже дістати!
Та лиш зітхав, що спроба знов невдала.

Були тенета мушками багаті,
Павук же не спинявся до світанку.
– Жадаю зірку! – думав наостанку
Й помер, не змігши мрію упіймати.

Від голоду, чи з іншої причини?
Хтозна. Зима снігами все приспала.
Лиш сон вартує над кущем ліщини
Та зірка, що в тенета не попала.



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 295
Опубліковано: 24.12.2012 20:30





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи