Хоч сива ніч сніжком...

Хоч сива ніч сніжком ще в шибку сіє,
Та сни мережить світанкова мла.
Куди ж ти? Не втікай, тендітна мріє.
Я твої чари ще не допила!

Ба ні! Вгорі, у зір пекучій зливі
Вже й слід її легким туманом щез…
Не поминайте лихом, всі щасливі,
За мрією я лину до небес.

Безумство ви не осудіть моє,
Примарна мрія – все, що в мене є....

Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 213
Опубліковано: 26.12.2012 15:07

Переглянути профіль автора

Рецензії

Петро Орленко [hutorjanin] Додано 27.12.2012 в 01:24 Рецензія: позитивна

Поки є мрія - поки людина жива!
Я теж не хочу оставатися без мрій...
Доброго Вам!

Тетяна Чорновіл Додано 27.12.2012 в 14:39

Згодна! Без мрії людина ніхто! Приємно зустріти однодумця!
Летючих Вам мрій з претензією на збування!
Якщо знайдете на моїй сторінці вірш "Пам"яті вічного двигуна" у розділі "Спомини", то зможете ознайомитися з давньою мрією мого діда. Яка так і не збулася, але окрилювала його все життя! :)) Це по можливості. Дякую за відгук і розуміння!

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи