chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Монолог сніжинки

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


З глибин снігової безодні
В стрімкому вітрів віражі
Мчимось ми, тендітні й холодні,
Красиві – й до криги чужі.

Я – тінь зачарована лише
В іскристім зими завитку,
Лечу й подих вітру колише,
Сніжить в хороводі-танку.

В заметах згубитися мушу
У мить крижану самоти,
Бо сніжну споріднену душу
Не зможу… не встигну знайти.

Все ж рвуся з морозних полонів
Засніженого потічка,
Вишукую в віхолі клонів
Свою лиш… І знов не така…

Це сонце пригріло на лихо,
Чи вже крижана самота?
Моя ти не знайдена втіхо,
Здається я тану… Розта…



Рубрика твору: Вірші, що не увійшли до рубрик
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 197
Опубліковано: 13.01.2013 13:20





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи