chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Часу ще немає

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


…Час, виділений нам, вимірюється не кількістю вдихів, а кількістю моментів, які змушують нас затримати дихання... (з глибин Інтернету)

Зима краплинки сліз гірких росила
На темний сніг, що по кутках дрімає,
Відстрочку хоч на трохи ще просила.
Весна сміялась: – ЧАСУ ВЖЕ НЕМАЄ!

Мені кохання віщували зорі,
Що, як на крилах, до небес здіймає…
Розтануло, зрадливе, у просторі,
Шепнуло тільки: – ЧАСУ ВЖЕ НЕМАЄ.

У Музи довго Слова я прохала
Натхненного, що душу всю проймає,
Та Муза-ледащиця все зітхала:
– І не проси, бо ЧАСУ ВЖЕ НЕМАЄ.

Машину часу доля дарувала,
Хай, мов, крізь вік у мрії побуває.
На ній ні разу я не мандрувала.
У чому ж? Адже ЧАСУ ВЖЕ НЕМАЄ.

Не вірю! Буде ще зима іскриста!
Бо мрія за хвоста свій час впіймає,
І знайде Слово Муза урочиста!
А що з коханням? ЧАСУ ЩЕ НЕМАЄ.



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 215
Опубліковано: 24.01.2013 17:49





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи