У березневому ліску...
Шукала надто рано рясту,
Співаючи весну квітчасту.
А в кличну пісню ту тремку
Вплітався смуток часто-часто.
Стогнала з-під снігів зима
В своїм кінці несамовито,
Морозом дихала сердито:
– Чого ти тут? Нема! Нема
Для тебе запашного цвіту…
Ще в пору рясту не одну
Я буду кликати весну.
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 03.02.2013 19:29