chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Сяйво засніженого вечора

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


У часи телебачення та Інтернету важко уявити
лютневий зимовий вечір без цих «засобів існування».
А в далекі шістдесяті роки, коли ще й розгулялася завірюха,
у селі книга була майже єдиним зв’язком з навколишнім світом.
Мій батько зазвичай ходив у бібліотеку по суботах, і ніяка негода не могла його спинити. Набирав книжок на тиждень на всю сім’ю. Так і коротали холодні зимові вечори. Спогад про один з таких я намагалася тут описати.
Пам’яті мого батька Шкляренка Петра.


Лютневий день в заметах хмурих,
З морозом віхола гуляє…
Куди то чоловік чвалає
По непролазних кучугурах?

Спішить за ліками в аптеку?
Хтось може, не дай Бог, хворіє?
Та ні! У вихорах завії
Торує шлях в бібліотеку.

Це тато мій у завірюху
Добився в рай читацький сміло,
Набрав книжок кошовку цілу
І заспішив назад щодуху.

Хатина вікнами світила,
Манила в затишок стежками,
В кошовку татову з книжками
Зима з морозцем залетіла.

Нечуй-Левицький – бабі, звісно,
З коханням повість – то для мами,
Мандрівки, брату, з козаками,
Моїм казкам в кошовці тісно!

Й собі – журналів стоси грубі
Взяв тато ввечері листати…
Сім’я усілася читати,
Огонь лиш мерехтить у грубі.

В житті ще будуть всякі миті,
То й що!.. У грубі дотліває…
Забувши про усе на світі
Світ книжки кожен проживає!



Рубрика твору: Лірика цивільна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 280
Опубліковано: 07.02.2013 13:40





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи