chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

В мить сонцебиття

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


В дивну мить світанкового сонцебиття,
Коли ніч з ниток мороку відчай снує,
Знов скресає між кригою це відчуття
Й наростає з тривогою в серце моє.

Звідки? Нащо? Те знати мені не дано,
Так як таїнства важко збагнути святі,
Та до болю я впевнена – справжнє воно,
Й розчиняюся спрагло в його сприйнятті.

Що за сила нестримна, мов повінь весни,
Вибухає в зимі? Серця стук! Серця стук!
– Це тобі… Це твоє.. Лиш повір… Лиш вдихни…–
Тиша в фібри душі дзвінко скапує звук.

Час раптово розпався на кванти і зник
Під годинника ствердне «так-так» на стіні,
А безмірного простору мірний двійник
Сон змішав із буттям у своїй кривизні.

Із повітрям вдихну чарів трепетний смог,
Навіть не осягнувши його до пуття.
Світ магічний цей наш! Він – єдиний на двох
В дивну мить світанкового сонцебиття.



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 228
Опубліковано: 25.02.2013 16:56





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи