http://www.chitalnya.ru/

В дорогу, зимо...

Давай в дорогу, моя зимо,
Тебе хоч трохи проведу.
Вагу снігів твоїх нестиму
Ген, аж за істину просту
Вологого від сліз туману.

Край твого шляху, мов сторожа,
Поникне в інею бур’ян…
Не лий дощів, моя хороша,
Крізь темно-сірих хмар сап’ян
В весни прийдешньої оману.

Веде прощальний сніг дороги
В чарівну казку крижану
Між снів. Я ж проведу ще трохи
І повернусь назад, в весну.
Ні! Оглядатися не стану…


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика пейзажна
Опубліковано: 26.02.2013 19:13