chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

КОРЮКІВСЬКА ТРАГЕДІЯ

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


1-2 березня 1943 року 70 років тому, сталася Корюківська трагедія: масове вбивство німецькими нацистами 6700 мирних жителів села Корюківка в Україні. За кількістю жертв це найбільший такий злочин нацистів як на теренах СРСР, так і в Європі.

Весни початок, в час війни тривожний,
З снігами ніс холодне лихо стуж,
Бо знали всі, що вбитий німець кожний
Незмінно вартий мирних сотні душ.

Загоном партизан напередодні
Десятків вісім вбитими було,
Тож відкидались сподівання жодні –
Фашисти знищать повністю село.

Рядились в ресторані всіх зібрати,
Немов для перевірки паспортів.
А далі – люто кинулись у хати
До тих, хто йти на гибель не хотів.

Глушили людські зойки автомати
Лопати йшли у хід, сокири теж!
А опіслЯ бензином злиті хати
Палахкотіли полум’ям пожеж.

Над кучугурами носились сніговими
Нелюдські крики поміж сажі злом,
Бо пхали німці в вогнища живими
Тих, хто ховався в скиртах за селом.

Всього два дні каральної навали –
Й село-заручник, ніби привид, щез.
І злочином каральним керували
До п’яти сотень воїнів СС.

– А партизани ж чом не рятували? –
В істориків спитали б може ви.
В лісах лише голівками кивали:
– Нам не було наказу із Москви!

Звільнили з фронту наступом солдати
Те нещасливе спалене село.
Але ніхто не вийшов зустрічати,
Бо попросту нікого не було.

Летять літа! І нам, живим, на згадку
Смертями переповненого дня
Лиш скромний обеліск в весни початку!
Та ще тривожний лемент вороння…

_________________________________
Численні накази вищого військового керівництва орієнтували партизан на вчинення диверсій і знищення живої сили ворога, проте немає жодного документа, де вказувалось би на необхідність захищати мирне населення. Можна лише здогадуватися, що, провокуючи гітлерівців на масові розправи, партизани насправді виконували директиву Москви: «Піднімати український народ на боротьбу проти окупантів».
Жодна каральна операція гітлерівців не переривалася партизанами, бо було вигідно, щоби відбувалось якнайбільше звірств з боку німців. Усі знали, що німецькі окупанти за кожного вбитого солдата розстрілюють до 100 чоловік, і цього наказу вони невідступно дотримувалися. А підпільники та партизани, вбивши німця, навіть не прикопували трупа. Таке часто траплялося просто в населених пунктах, після чого гітлерівці відразу розстрілювали мирних людей, село спалювали. За задумом Москви, населенню України потрібно було довести, що Голодомор 1932–1933 років, розстріли 1930-х — це так собі, а німецький режим набагато жахливіший. (З Вікіпедії)



Рубрика твору: Поеми і цикли віршів
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 306
Опубліковано: 02.03.2013 14:48





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи