http://www.chitalnya.ru/

Сонячно-березовий етюд

Рядочком над дорогою берізки
Шикуються для зустрічі весни,
Вигойдуючи з неба глибини
Ще кволих промінців звабливі блиски
В притрушені снігами бур’яни.

Легкий вітрець заплутався у вітті,
Крізь хмар останніх злякані ривки
Лоскоче теплим подихом вершки,
Накупані у лагідній блакиті,
І про сережки шелестить казки.

В берізок від казок тих білокоро
Передчуттям солодким грає сік.
– Коли ж? Коли? – терпінню гублять лік.
– Ще трішки зачекайте… Скоро… Скоро… –
Шепоче звабу вітер-жартівник.

Стою і я в гуртку берізок скраю,
Забувши снігу холод на стежках.
Хай кров пересторогою в висках!
У сонячній блакиті завмираю,
Зникаю в теплих вітряних казках.


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика пейзажна
Опубліковано: 18.03.2013 14:47