chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Обітниця

[Незалежна]  Версія для друку


Тому, що вже ніхто не вірить
Ні в справедливість, ні в добро,
Візьму сама хоча б повірю,
Щоб віри трошечки було.

Тому, що вже надій не має
На милосердя та любов,
В собі я сумніви здолаю,
Надія хай воскресне знов.

Тому, що зло і страх нас губить,
Любов зникає в світі й в нас,
Любить я пристрасніше буду,
Щоби вогонь її не згас.



Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 172
Опубліковано: 25.03.2013 14:52





© Copyright: Незалежна



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 25.03.2013 в 19:00   Рецензія: позитивна

Хороша обітниця!
Правду кажете, починати треба з себе! Вірити, незважаючи ні на що: в справедливість, добро, любов!
А надія взагалі помирає останньою!
Наш світ повен добра, любові, краси, людяності...
Є багато й негативного, та варто щоразу серед того негативу віднайти іскорку надії. І світ здивує неймовірними відчуттями!
Здається, занадто пафосно вийшло! Намагалася підібрати слова. Не кривила душею!
Щасти Вам!





 
Незалежна   Додано 25.03.2013 в 19:28

Дякую за рецензію.
І я не кривила душею. Не можу писати те, в що сама не вірю, або не відчуваю. Так само й не можу
переконувати в тому, що не вважаю справедливим, але можу помилятися.
Напевно вірш пафосний тому, що я сама себе хотіла переконати, перепрограмувати.
Це я не вірю, мало надіюся і майже не люблю. Парадокс.
Знову пекло дихає мені в спину, а я стою на роздоріжжі (вибираю між втратою роботи та втратою себе).



 
Тетяна Чорновіл   Додано 25.03.2013 в 19:53

Я сказала "пафосно" про свій емоційний коментар. З віршем якраз все нормально! Робота дуже важлива в наш час, я думаю! Себе втратити - ще страшніше! Тут головне зопалу не наробити дурниць. Думаю, Ви справитесь з пошуками рішення!



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи