Ой, не сніжи, не сніжи...
Ой, не сніжи, не сніжи,
Холодна веснонько, надія ще є
На білих вишень зачарований цвіт,
На щастям сповнені пісні солов’я.
Не завмирай, не тужи
В чеканні теплих весен, серце моє,
Не клич у марних мрій закоханий світ,
Бо сподіватись не посмію вже я.
Весняний сніжний екстрим
Стече струмками з крижаної межі
І серед сонцем переповнених днів
Розбудить пуп’янків нестримну жагу.
Сум нерозважливих рим
У скрижанілих переметах душі
Зринає паводком стривожених снів,
Збудити марить дивну мить дорогу…
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 28.03.2013 11:35