http://www.chitalnya.ru/

Покинута хата

Зігнувся ґаночок старий,
Розсунулась від часу стріха
Під віттям всохлого горіха.
– Хто добрий, зглянься, перекрий, –
Дрижать шибки на вітрі стиха.

Між бур’янів навколо стін
У дзвони калатає тиша!
Хіба шкрябне ще в сінях миша…
Від пустки ветхої руїн
Пожежа навіть не страшніша.

Бо, ніби шашіль, точить страх,
Що вже ніхто не зайде в двері,
За стіл не сяде до вечері…
А спомин пір’ям на вітрах
Тріпоче жаль в надій химері.


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика цивільна
Опубліковано: 30.03.2013 21:35